Пам’ять про жахливі події Голодомору 1932-1933 років й досі жива для цілого українського народу. На якомусь генетичному рівні ми, ті, що народилися уже в мирні часи, в новому столітті, відчуваємо біль та тривогу, печаль наших предків, розділяємо їхню долю. І це ще раз доводить, що національність, духовна спорідненість українців позачасова, вона не має просторових обмежень.

         Напередодні чергової роковини Голодомору, який забрав мільйони невинних життів, у Центрі дитячої та юнацької творчості відбулася тематична сторінка «Літопис трагедії і застороги», у ході якої без натуралістичних подробиць методист Оксана Володимирівна Стойко описала українську трагедію, а  керівник гуртка бісероплетіння «Сходинки» Тетяна Іванівна Русин провела майстер-клас по виготовленню квітки-незабудьки – символа пам’яті й застороги.

      Проведення таких заходів дає дітям надію на майбутнє, допомагає усвідомлювати їм свою причетність до сильної нації, яка змогла витримати жорстокі випробування долі та вистояти у них, не втративши власну честь і гордість.